Увійти

ВХІД

Логін *
Пароль *
Запам'ятати мене

Художнє ковальство

Технологічне і художнє освоєння металів ознаменувало великий поступ в розвитку людської цивілізації. Недаремно історичні епохи називають - епоха міді, бронзи, заліза. Однак хронологічне і територіальне поширення цих металів було нерівномірним, залежно від природних умов і ступеня розвитку народів.

У І тис. до н. е. простори нинішньої України (степ і лісостеп) заселяли скіфські та сарматські племена. У художній обробці металу скіфські майстри досягли великої вправності. Відома своєрідна трактовка анімалістичної пластики (декоративні платівки, прикраси, навершя) - так званий звіриний стиль. Класичним зразком цього стилю є золота платівка, що рельєфно зображує оленя та хижих звірів, знайдена в кургані Куль-Оба поблизу Керчі(ІV ст. до. н.е.) Сармати для оздоблення зброї та побутових речей виготовляли різноманітні прикраси з міді, бронзи і заліза, часто вдаючись до поліхромної інкрустації кольоровим склом та коштовним камінням. Браслети, сережки та підвіски з дорогоцінних металів вони збагачували вставками з гранату, рубіну.

Блискучою мистецькою вартістю наділені золоті та срібні вироби, виготовлені в грецьких причорноморських колоніях. Сюди, насамперед, слід віднести всесвітньо відомі вази, оздоблені карбованими сюжетними сценаріями, золоту пектораль з Кам'яної Могили неподалік Нікополя і т. ін. Таким чином, твори металопластики, що походять з сучасної території України, виготовлені на зламі епох, засвідчують про зменшення відставання скіфських, сарматських та інших металообробників в опануванні технічних та художніх засобів виразності порівняно із майстрами-спадкоємцями давніх цивілізацій. Однак різниця у художніх рівнях металообробки ще зберігалася майже до кінця І тис. Це легко виявити, порівнюючи художню обробку металу стародавніх слов’ян з ювелірним мистецтвом. Художнє металообробництво досягло високого розвитку в епоху Київської Русі. За соціальним станом металообробники Київської Русі були професійними міськими ремісниками або княжими людьми, що жили при дворі. Вивчення ювелірної справи потребувало не лише багато часу для опанування, а й відповідного обладнання та матеріалів. У ті часи, коли кожний шматок металу був на рахунку, металообробники, а тим більше ювеліри, входили до ремісничої еліти.

Поряд з місцевими майстрами працювали й іноземці. Орієнтуючись на унікальні металеві вироби Сходу, давньоруські майстри разом з технічними прийомами виконання засвоювали форми, композиційні схеми й окремі елементи декору, що цілком природно для середньовіччя. Широкі браслети зі срібних платівок виконані гравіюванням і січенню, на них зображені цікаві магічні сцени - гусляр, танок дівчини з воїном, орнаментальні мотиви. Унікальним твором XII ст. є срібна з позолотою чаша (Чернігів),виготовлена дифуванням, оздоблена карбуванням, гравіюванням і січенню. Її багате орнаментування містить у медальйонах батальні та побутові сцени, оточені рослинними візерунками. А плетиво восьмикутних зірок заповнене фігурками фантастичних звірів. Давньоруські майстри використовували техніки литва з бронзи у кам'яних, глиняних формах або за восковою моделлю. Цими способами виготовляли великі предмети (дзвони, світильники-хороси, посудини-водолії), менші речі (фігурні позолочені булави), чимало дрібних виробів: змійовики, хрестики, образки, енколпіони, ґудзики, персні і т.д. Українське художнє металообробництво XIV-XV ст. розвивало й збагачувало традиції Давньої Русі. Працювали ковалі, ливарники, бляхарі, ювеліри та ін. Але з цього періоду збереглося дуже мало пам'яток. Насамперед згадаймо найдавніший твір монументальною ливарства - дзвін 1341р. зі львівського собору св. Юра. Він має просту невибагливу форму. Його дещо витягнутий корпус оперізує стрічка графічного напису - єдина прикраса, котра водночас засвідчує: дзвін виготовив Яків Скора.

У XV ст. виникають міські цехи різних металообробних ремесел, поширюються нові типи виробів(гармати, годинники, дверні замки і т. ін.). Залежно від типологічних груп металевих предметів розрізняли слюсарів, шпорників, стременників і замочників. Вони часто співпрацювали з ковалями, виготовляли деталі архітектурного обладнання, ковані скрині тощо. У металообробництві XVII-XVIII ст. набуло поширення виробництво масштабних декоративно-монументальних творів, часто пов'язаних з архітектурою. Це литі дзвони, ювелірні вироби, царські ворота, окуття престолів, шати ікон і великі оправи Євангелій ливарної і ковальсько-слюсарної роботи. Невеликих і середніх розмірів металеві предмети, що нерідко були справжніми творами декоративно-прикладного мистецтва, виготовляли ювеліри-золотарі, ливарники, ковалі, конвісари та ін. Найвизначнішим осередком ювелірства у XVI-XVII ст. був Львів. Львівські золотарі виготовляли всі можливі коштовні речі, починаючи від посуду і закінчуючи дрібними прикрасами.

Серед шляхтичів і заможних міщан особливим попитом користувався так званий львівський пас. Це широкий шкіряний пасок, суцільно вкритий срібними або золоченими платівками прямокутної форми. На застібках часто подибуємо фігурні сцени з міфологічними постатями, зображеннями лицарів і королів. Народні майстри художньої обробки металів, яких ремісники зневажливо називали "партачами", працювали у найдоступніших галузях: ковальстві, бляхарстві, дрібному ливарництві та ювелірстві. Більшість з них залишалися селянами, тобто займалися ремеслом у вільний від обробітку землі час. Художні вироби народного ковальства не були чисельними й переважно стосувалися обладнання будівель (хрести, дверні клямри, клямки, ручки тощо), окуття возів, саней, скринь і т.д. Ужиткову ковальську продукцію: сокири, коси, серпи, сапи, підкови - переважно виготовляли без прикрас.

Окуття скринь, навпаки, було "лицем" посагу молоді. Таке окуття мало традиційний набір конструктивних (нарізники, скріплювальні штаби, завіси) та декоративних накладних елементів (спіралі, квіти, птахи). За період багатобічного існування художня обробка металу пройшла значну еволюцію, зазнала розквіту і занепаду. Але, на щастя, залишилося бажання людини відроджувати традиції та створювати красиві і корисні речі з металу. Інтерес до художньої обробки металу не послабився і сьогодні, коли промисловість масово випускає різні металеві вироби. Кращим доказом того є бажання людей різних професій не тільки оволодіти секретами обробки металу, але й своїми руками попробувати виготовити той чи інший виріб.

Сьогодні поширюється попит на художні предмети і підвищуються вимоги до художньої якості виробів, які прикрашають побут людей. Декоративно-ужиткове мистецтво - це велика область мистецтва, яка служить для художнього формування матеріального середовища, створюваного людиною. Народне ювелірство побутувало на Подніпров'ї та Слобожанщині, зважаючи на багатовікову традицію ношення у святковому одязі дівчат і жінок великої кількості прикрас - насамперед хрестиків, намист, браслетів, сережок. Сільські і міські народні ювеліри виготовляли свою продукцію з дорогоцінних металів невисокої проби, а коштовне каміння замінювали різнобарвними скельцями. Їм було добре відомі ливарництво у глиняних формах, імітація, гравіювання нескладних візерунків, штампування, золочення амальгамою тощо. Найпоширенішим виробом був хрест. Майже всі чоловіки, жінки і діти носили, зокрема, гладенькі натільні хрестики, оздоблені гравіюванням. Великі литі хрести виконували з міді, білого сплаву або срібла на подобі складного ажурного плетива, прикрашували скельцями та гравіюванням.

Штамповані хрести, найчастіше із рельєфним зображенням будь-якого святого, виробляли на Київщині. Сережки найчастіше виготовляли без підківок (кульчики) - овальне з розширеним передом, до якого приплавлювали різноманітні розетки. Дрібне художнє ливарництво з латуні у селах Гуцульщини вирізнялось своєрідним декораційним стилем, джерела якого, мабуть, сягають поганських часів. Однак достовірно датовані речі походять лише з першої чверті XIX ст. Гуцульські майстри лиття, кування_ у глиняних формах виробляли численні ужиткові предмети: зброю, сокири, скриньки та ін. Славу гуцульському художньому металу принесли невідомі і відомі майстри, а то й цілі родини, наприклад, Датчаки, Медвідчуки, Федюки. Художнє ковальство в наш час стало дуже поширене і має великий попит в порівнянні із деревом, за рахунок довголіття.

/
joomla template